забув... і ніжний стан, і карі очі,
Якими марив болісно у сні...
І сміх дзвінкий, і вибрики дівочі...
Забулися її сумні пісні...
Ще пригадаю вулицю з дитинства,
Як ніс закохано її портфель...
Та їй уже тоді хотілось принца,
Навіщо їй Грицько із конопель?
Пройшли часи... Дороги розійшлися...
Грицько у люди вибився давно...
Принцеса все іще чекає принця...
А може їй давно вже все одно...
Забув її... Уже, чомусь, не гріє
Юнацьких мрій такий стрімкий політ...
Лише коли осінній дощ навіє,
Листом багряним надішле привіт...
Минає час... Минають швидко роки...
Забуто імена й куди іти
Та в серці ожива неспокій поки,
Живеш на білім світі цьому ти...