Мені наплювати, які жінка
має груди, як магнолії, чи як засушений інжир:
її шкіра як персик чи як наждачний папір.
Прийміть рівною нулю значимість
факту, що у неї на світанку дихання звабливе
чи від нього дохнуть комахи.
Я цілком здатен витерпіти
ніс, який візьме перше місце
на виставці моркви;
Але все ж! – у цьому я непохитний –
я не вибачу ні в якому разі, якщо вона не здатна літати!
Якщо вона не здатна літати, то марнує час, намагаючись мене спокусити!
Це – а не щось інше – причина того, що моя закоханість
у Марію Луїзу настільки шалена.
Чи хвилюють мене її надуті губи і її сірчанокислі ревнощі?
Чи хвилюють мене її ноги, як у качки,
і її передбачувана прихована лють?
Марія Луїза була справжньою пір’їнкою!
На світанку вона летіла зі спальні на кухню,
з кухні до комірчини.
Пурхаючи, готувала сорочку до ванни,
літала в магазин, по господарству...
З яким нетерпінням я чекав, що вона повернеться, прилетить,
коли інші навколо ходять!
Там далеко, загубившись серед хмар, рожевіє точка.
„Маріє Луїзо! Маріє Луїзо!”... і за декілька секунд
вона вже обіймає мене своїми ногами пір’їнами,
щоб підхопити, злетіти з будь-якого місця.
Протягом кілометрів мовчання ми вигадували пестощі,
які нас переносили до раю;
Протягом годин ми вили гніздечко в хмарах,
як два ангели, і раптом
штопор, сухий лист,
вимушена посадка через спазм.
Яке щастя мати таку жінку, таку легку...,
хоча ми час від часу дивимося на зірки!
Яке щастя проводити день у хмарах...
проводити ніч разом у польоті!
Після зустрічі з ефірною жінкою,
що здатна дати нам якась приземлена гарна жінка?
Хіба не суттєва різниця
жити з коровою чи жінкою,
у якої сідниці на відстані сімдесят вісім футів від землі?
Принаймі я не здатен розуміти,
як можна спокуситися жінкою пішоходом
і докладати багато зусиль для зачаття,
я навіть уявити не можу,
як можна звикнути, що кохана більше не літає.
1 фут = 30,48 см
78 футів = 23,7744 м
Oliverio Girondo Espantapajaros, Part 1
No se me importa un pito que las mujeres
tengan los senos como magnolias o como pasas de higo;
un cutis de durazno o de papel de lija.
Le doy una importancia igual a cero,
al hecho de que amanezcan con un aliento afrodisíaco
o con un aliento insecticida.
Soy perfectamente capaz de soportarles
una nariz que sacaría el primer premio
en una exposición de zanahorias;
¡pero eso sí! -y en esto soy irreductible
- no les perdono, bajo ningún pretexto, que no sepan volar.
Si no saben volar ¡pierden el tiempo las que pretendan seducirme!
Ésta fue -y no otra- la razón de que me enamorase,
tan locamente, de María Luisa.
¿Qué me importaban sus labios por entregas y sus encelos sulfurosos?
¿Qué me importaban sus extremidades de palmípedo
y sus miradas de pronóstico reservado?
¡María Luisa era una verdadera pluma!
Desde el amanecer volaba del dormitorio a la cocina,
volaba del comedor a la despensa.
Volando me preparaba el baño, la camisa.
Volando realizaba sus compras, sus quehaceres...
¡Con qué impaciencia yo esperaba que volviese, volando,
de algún paseo por los alrededores!
Allí lejos, perdido entre las nubes, un puntito rosado.
"¡María Luisa! ¡María Luisa!"... y a los pocos segundos,
ya me abrazaba con sus piernas de pluma,
para llevarme, volando, a cualquier parte.
Durante kilómetros de silencio planeábamos una caricia
que nos aproximaba al paraíso;
durante horas enteras nos anidábamos en una nube,
como dos ángeles, y de repente,
en tirabuzón, en hoja muerta,
el aterrizaje forzoso de un espasmo.
¡Qué delicia la de tener una mujer tan ligera...,
aunque nos haga ver, de vez en cuando, las estrellas!
¡Que voluptuosidad la de pasarse los días entre las nubes...
la de pasarse las noches de un solo vuelo!
Después de conocer una mujer etérea,
¿puede brindarnos alguna clase de atractivos una mujer terrestre?
¿Verdad que no hay diferencia sustancial
entre vivir con una vaca o con una mujer
que tenga las nalgas a setenta y ocho centímetros del suelo?
Yo, por lo menos, soy incapaz de comprender
la seducción de una mujer pedestre,
y por más empeño que ponga en concebirlo,
no me es posible ni tan siquiera imaginar
que pueda hacerse el amor más que volando.
ID:
949397
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.06.2022 00:05:08
© дата внесення змiн: 20.08.2022 07:21:29
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
