Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Сині квіти самотності - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() zazemlena, 16.11.2021 - 21:47
Квіти самотності Вирощую на кам’яних плитах – Уламках гранітних, Що колись були монументом Мрії.... Глибока філософія, що тривожно чекає виходу із душі... ![]() ![]() Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! ![]() Галина Лябук, 16.11.2021 - 16:07
Коли читаєш вірш, всі звуки з оточення перестаєш чути, настільки глибоко поринаєш в зміст. Чомусь хочеться, щоб іграшки майстрували для малят, а не для кошенят, коли самотньо. Це моя думка. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() Галина Лябук відповів на коментар Галина Лябук, 17.11.2021 - 22:49
Згідна з Вами, але я трішки глибше занурилась у проблему самотності, і знаю проблеми малят в дитячих будинках. Скільки радості від принесеної іграшки! Тому так і вирвалось. ![]() ![]() Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Сніг_на_голову, 16.11.2021 - 15:19
а ще синій - колір глибини і спокою. як на мене, самотність - то розкіш, якою не хваляться, саме глибоких людей ![]() завше приємно читати Ваші занурення Рунельо Вахейко, 16.11.2021 - 11:53
Краще грати (на) скрипці... Чи на кіфарі... Чи майструвати іграшки Для кошенят. ![]() ![]() Мені завжди подобалось несподіване завершення, якась ірраціональна нота... ![]() ![]() Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! ![]() Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Ольга Калина відповів на коментар Пісаренчиха, 16.11.2021 - 16:41
Нагадали мені мій випадок, який зараз розповім. Колись над могилою свекрухи, яку я ніколи не бачила.(вона померла задовго до того, як ми з чоловіком одружились) я промовила: " Мабуть, я не подобаюсь своїй свекрусі, бо що не саджаю з квіток, то нічого не приймається і не цвіте на її могилі. І яким же було моє здивування, коли навесні я побачила на могилі , що ростуть і цвітуть всі квіти, які я садила і , навіть, ті з багаторічних, які вважала засохлими.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вразив мене Ваш відгук, вразив........... ![]() Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! ![]() |
|
![]() |