Він знервовано сидів біля вікна.
І закурив, хоча, давно не курить.
А в голові його, лише вона,
Та, що ніколи, ніби не розлюбить.
Руки тремтять, лиш правда в голові.
Така нестерпна і така болюча.
Те, що було важливим у житті...
Лишило в серці тільки, щось колюче.
Він довіряв, а відданість свою,
Показував так відчайдушно, ніжно.
Він так кохав ту зірку неземну,
І думав...з нею буде цілу вічність.
Та от вона, вмить кращого знайшла.
Поринула у розкіш і розваги.
І перекреслила усе їхнє життя,
Що будували довгими роками.
Він став для неї, бідний, не такий,
Та і красою вже не досконалий.
А от, той другий, красень, ще й який,
До слова, коштів теж в нього не мало.
Пройшов той час, вже серце ожило.
Нарешті став він жити по-новому.
Усе старе, мов ураган пройшло,
І став радіти він життю простому.
А от історія її.. геть не така
,
Бо, виявляється коротка була казка.
Залишилась вона зовсім одна,
Зняла із себе розову пов'язку.
