|
Андрій зручно розмістився біля центральних моніторів. Шлях від планети Світлих до планети Обраних більшість вирішила провести у сні. Але Андрієві хотілось знайти відповідь на просте запитання: де на цих планетах його дім? Чи та, яку він щойно покинув … ? Чи та, куди він так швидко і нерозважливо дав згоду переселитися … Щось на кшталт вибору між Спартою та Афінами? Можливо й так, але у дещо пом’якшеному варіанті, але з набагато суворішими наслідками.
Що таке планета Світлих … Мабуть, варто починати з того, що жителі планети так себе назвали самі. Все почалося з проблем вибору … Як чинити вибір? Якщо на основі співчуття, співпереживання, дружби, любові, то, без сумніву, ви обираєте шлях світлих. І не зовсім важливо, що, рятуючи одного, можна втратити сотні … І не зовсім важливо, що об’єкт любові не заслуговує такого почуття … І не зовсім важливо, що хтось може просто поглумитися над вашим співпереживанням … Ви обрали світлий шлях … І вам його дотримуватись.
Зовсім інші шляхи обраних … Обрані приймають рішення розумом. Емоції на мить замовкають. Обрані люблять, коли переконані у любові у відповідь. Обрані рятують, якщо врятованих буде більше, ніж рятувальників. Обрані шанують конкуренцію. Виграє конкурентна любов, конкурентна дружба. Обрані не тратять часу на дітей, що не виправдовують сподівань батьків. В крайньому разі такі діти можуть захотіти переселитися на планету світлих. Обрані живуть заради науки, заради успіху та гармонії. Щоправда, ця гармонія набуває аж надто симетричних форм. Стало звичним, що у сім’ї обраних хтось з членів є андроїдом. Це стало комфортним. Справді, ось де справжня перспектива передбачуваності, наукового успіху, щоденного сприятливого для роботи спокою.
Андрієві довелося пройти шлях обраних від аж надто обтяженого розрахунками народження до дозволу покинути планету. Так, у нього все було чудово з ДНК. Так, він мав захоплюючі перспективи у музиці, фізиці та програмуванні. Але він постійно обіймав чужого собаку, що дратувало його батьків. Але він надто голосно висловлював свої емоції у грі з чужими дітьми, що дратувало батьків чужих дітей. І власне відсутність любові у сім’ї призвели до того, що він надто часто почав робити помилки у математичних задачах, а його алгоритми стали позбавленими впорядкованої логіки. Його програми працювали, але його вчителі не могли зрозуміти чому. Він грав на фортепіано не чужі твори, а свої власні, не зазираючи у ноти і навіть не намагаючись надавати їм традиційного звучання. Зрештою, він почав впливати на інших дітей, а тому чужі батьки забороняли своїм дітям гратися з ним.
Але прийшла юність і він запропонував сусідській дівчині замість спільного перегляду фільму та спільної комп’ютерної гри у кімнаті утекти до моря, дивитися на зорі … і о безглузда дитино, витратив усі наявні у нього гроші на величезний букет квітів. Який зробив сам … потративши на це години …
З часом це викликало глумливий сміх у батьків дівчини, а також насмішку над його батьками, які не змогли виховати розумного і перспективного члена суспільства. Обраниця його серця чи то з переляку, чи то з відмінного виховання теж брала участь у такому повчальному шоу. Тож вибору не було …
Андрій дивився у монітор і прокручував у пам’яті події свого дивакуватого життя. Хоча, чому дивакуватого? Можливо, просто життя …
Планета світлих йому видавалася якоюсь зеленою, майже неживою … Залишалося вже зовсім небагато часу до приземлення, але слідів техногенності, промислової активності було дуже мало. Де ж ви, світлі?
ID:
897697
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.12.2020 20:04:51
© дата внесення змiн: 15.01.2021 20:56:19
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
фантазія - це те, що не має меж
цікавий початок... заінтригували 
