Вже тричі мені примарився
Твій вицвілий чуб в юрбі –
Невже я твоя обраниця?
Чи просто тону в журбі?..
То вмить запече, то морозно
Моїй мандрівній душі…
"Помилуй!" – кидаюсь голосно
Зі сну, що давно душив.
Не схочеш мене такою ти –
Лиш натяки та вузли...
Дай рани свої загоїти –
Щезай, не ятри, не зви!
Дорога моя напитана,
Без сумніву приведе,
У мить, де судилось стрітись нам,
Де щиро впущу тебе...
Та поки життя відмріється,
Допоки ще дотече,
Твій вицвіли чуб видніється,
Лиш в блиску моїх очей.
