Так, я хочу достойно,
Та не хочу поспішно,
Дико... Різко... Як щойно...
А з коханням і ніжно...
Хай ненависть - до крику...
Та повага - до звону...
Непокора... не зникла...
Але віра - до скону!
Хай пливу проти течій,
І не прямо до цілі,
Не схиляючи плечі,
За те руки умілі.
Не сприймаючи підлість,
Без любові "достойних",
Через біль, сльози, бідність,
Але в рамках пристойних...
Не суджу... Не пророчу...
Та із "перцем" і гостро
Жити! Так, як я хочу!
Не як треба, а просто...
