Поговоримо про осінь, біль і радість,
Хмари над містом, дощ і людей,
І про те, як листя спадає з дерев, біля твого вікна, додолу.
Поговоримо про те, який був довгий шлях до цього дня.
Ти п'єш каву із цукром, а я гіркий чай.
Кажеш, що не розумієш, але якби ж знав, що це:
Щоб життя не здавалось таким солодким,
Щоб цукор хотілось віддавати тобі.
Помовчимо про осінь, нас і них,
Про почуття ось тут, прямісінько під нашими ногами,
Й про те, як ти не міг заснути у цю ніч.
Помовчимо про те, чому так тяжко стало в усьому зізнаватись.
Ти вважаєш мене розумною і наполегливою,
Але боюсь – розчарувала.
Не встигаю подумати про тебе,
Як обличчя в ту ж мить вдаряється об реальність.
Подумаємо про ці дні, що минають, – про час,
Про проблеми, що чекають десь там, після пар,
І про те, коли зробимо свій вибір.
Подумаємо про те, що все це наснилось.
