Життя нас вчить, що в поєднанні крайнощів велика сила.
Ось ближнього любить і в той же час його ігнорувать...
І вічність - мить, і наші мрії мають романтичні крила,
Добро усім творить й завжди прокльони в свою спину ждать
І сподіватися на краще і найгіршого чекати,
І оптимістом буть, і будувати лиш реальний план.
Безмежно вірити в людей й ніколи їм не довіряти,
Образ не чуть і усміхатись завжди, що уже талант
З відкритим серцем в мирі жить й нікого в нього не впускати
Любити білий світ й від нього завжди ждати відкоша
І щиро дивуватись усьому, вдавати і не знати,
Чого так прагне грішне тіло, а чого свята душа..
Так в чому ж сила, брате? В правді? Чи у грошах й щирім златі?
Бач, правда око коле і чомусь таки завжди гірчить,
А золото і гроші ось не пахнуть, бо вже кимось взяті...
То ж правда в друзях вірних без яких на світі не прожить.
