Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Калина: Він їхав забирати сина - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Амадей, 13.04.2020 - 02:12
Сильно написано! Пробрало, ще й дуже.Спасибі Олю за такі вірші. Щастя Вам, здоров"я й натхнення. Ганна Верес, 22.03.2020 - 22:11
Які страшні війни! Скільки доль! Скільки життів! Чуттєвий вірш, Олю.
Дмитро Кiбич, 22.03.2020 - 15:12
Гарний вiрш, Ольго. Дiйсно, жахливi речi вiдбувалися i пiд час тiеi вiйни, i знову почали гинути вже пiд час нинiшньоi вiйни. Додаеться горя i страждань вiд того i воiнам, i родичам загиблих, та рiдна земля обов'язково вистоiть перед будь-якою страшню загрозою, що нависла над нею.Так, а в який район на даний момент входить це село Струнки, де ваш дядько загинув? Бо Станiславський район у 1959 роцi було лiквiдовано, а його населенi пункти передали в основному у Тисменицький район. Тепер воно до Тисменицького району належить чи вже до якогось iншого? Ось, погляньте - внизу статтi: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD Павло Коваленко, 22.03.2020 - 12:50
Страшна трагедія... Без слізпро це немо́жливо читати, коли дітей батько чи мати своїх мусять кидать на віз вже бездиханних. Дихання смерти нам всім у спину (комусь - в груди!) Як взнати нам, що завтра буде? Чи жити ще, чи вже померти? Але не будемо грішити на нашу долю і на Бога, - життя наше ніби дорога, яку нам до кінця треба пройти. |
|
|