Важається: в воді він темний, як траншея.
коли вспливає він, то хвилі випина
Свідомість і єство стискають миттю шию.
Він весь, як чорний степ, де Місяць засина.
Зануриш руку вниз - в підводних тих провулках
З долоні прочита, як книгу, все життя.
Цар-риба у піску так борсається гулко
Й холоне, наче ніч, що впала у жита.
оригинал:
Cом
Нам кажется: в воде он вырыт, как траншея.
Всплывая, над собой он выпятит волну.
Сознание и плоть сжимаются теснее.
Он весь, как чёрный ход из спальни на Луну.
А руку окунёшь - в подводных переулках
с тобой заговорят, гадая по руке.
Царь-рыба на песке барахтается гулко,
и стынет, словно ключ в густеющем замке.
