Коли зустрічаю я в людях не гідне,
То вірити в світ я іще намагаюсь.
Вважаю на мить, що ось це - своєрідне,
Що це - випадковість, що я помиляюсь...
І в думах подібних ховаю я подив,
І вперто шукаю в собі розуміння:
Брехун так зробив переводячи подих,
А хам матюкається через невміння,
І пліткар лиш ступивши мені на поріг
Через тупість свою в словах розродився...
Допомоги в біді друг надати не зміг -
Не зрадив, а трохи лише розгубився...
