Немає тіста – не буде тіла.
Немає місця – не буде діла.
Не хочеш разом – давай окремо.
Зривай одразу! Намажу кремом.
Пустий тролейбус везе додому...
Дурний твій ребус загострив втому.
Мені так щемко, мені так пусто,
Ти зніс дощенту фасад розпусний…
Лишив занудство і сірі будні...
У лавах людства ти з тих – забутніх.
Тепер дорогу тримай у далі,
Перестороги – твої медалі.
Пишайся, хлопче, ти вірний блазень,
А віриш в злочин, то кайся зразу.
Не треба місця, хоч, як хотіла,
З сирого тіста – не буде діла.
Це точно! 
