На золотом тканій шкірі,
Із родимок є сузір'я...
Я чую, як чують звірі,
Що пахнеш дурман ти зіллям.
Що очі твої – болото,
А руки, мов кнут, ласкаві,
Та ти – це всього лиш фото…
І фарби горять яскраво.
Задивлюсь на голі плечі,
Мов келиха строгі вінця, -
Щоб пити з них порожнечу
Не варта твого мізинця…
Я б гладила ніжно-ніжно,
Уста твої переспілі,
Вела б себе вічно смішно,
Щоб бачити зуби білі.
Мов картою твого неба,
Я б пальцем вела по шиї,
Та тільки тобі не треба -
Мій космос у твій не вшиєш…
Супер! 
