Людська байдужість-це хвороба,
По суті негативне почуття.
Плід ненажерної утроби,
А може до того веде життя...
Байдужість боляче травмує душі,
Вона як гад повзе по суші,
Отруту заливаючи під шкіру,
Вбиває доброту, надію, віру.
Як звір тваринними стежками,
Снує примарою між нами.
Байдужість - без води пустеля,
Пуста підлога, стіна, стеля.
Болючі рани від неї серце має,
Та як позбутися її не знає.
Безсилі проти неї вівтарі,
Безсилі віртуозні дзвонарі.
Чи дмуть вітри південні
Чи грози чубляться шалені,
Байдужим байдуже усе,
Якщо у водоскид не їх несе.
Проваллям дивлячись на світ,
На душах їх не виступає піт.
Їх світ - байдужий світ пітьми…
Але хіба ж так можна між людьми?
