Я пройдусь по селу спозаранку
І вдихну цей п'янкий аромат.
Мені радо так йти на світанку -
Тут прокладено новий асфальт.
А із Панського ставу водиця
Поспішає, біжить в Котлован,
І дає всім можливість напиться,
Застеля її плесо туман.
У цих двох пречудових ставочках
Гусям так, як у Бога в Раю.
Вони ніжаться скраю в пісочку
І гелгочуть все пісню свою.
Перший промінь торкнувся верхівок
І на небі вже сонце зійшло.
Показалось багато домівок -
Тут розкинулось Старе село.
В нас цей пагорб – життєва колиска.
З давнини струменить джерело.
Тут Андрій і брат Яшка колись ще
Заснували нам рідне село.
І дорогою йду я по колу,
Оминувши Караків куток,
Заведе мене стежка у Вила,
Коли спущуся я на місток.
Там у Вилах - велика безодня,
Старі люди про це гомонять,
З неї здавна іще до сьогодні
Витікає струмок в Гнилоп'ять.
Він у Вільхах тече безупинно,
Із Загреблі хлюпоче вода,
Ще ставочок створився в долині,
Який зветься - Широка руда.
Поверну краще я в Молодіжну,
В ній будинки нові височать.
Сподівались, що скоро так ніжно,
Голосочки дітей зазвучать.
Я пройдусь і зверну на Садову,
Яка носить ім’я Ящука.
Ми про нього згадаємо знову -
Його вбила гібридна війна.
Все життя він любив Україну,
Один з перших пішов на Майдан
І загинув за неньку Вітчизну,
Щоб позбутись московських кайдан.
В нас ця вулиця сама найдовша
І виводить вона за село.
На Колгосп я поверну - тут ближче -
Вирувало у ньому й гуло:
Були коні, корови і свині -
Найбагатший в районі радгосп.
Тільки все те поділось, бо нині
Забуваємо слово «колгосп».
Хмільників в нас було так багато,
Працювали тут люди села,
Та занедбано стало, віджито,
Вже й шпалери в помині нема.
Лиш снується розбита дорога
Й одиноко стоять ясени,
А на серці щемить в нас тривога,
Бо сумуєм за хмелем і ми.
Вкрились смутком розбиті будівлі,
Які продані за копійки.
Лише вітер руйнує покрівлі,
Відновити - потрібно роки.
Коцюбинського вулиця пишна
І впирається прямо у Клин,
А які тут посаджено вишні
Серед цвіту квіток і малин.
Я дійду ось сюди до розвилки,
Де збігаються кілька доріг,
А край копанки сині фіалки
Простелилися прямо до ніг.
Тут дві вулиці разом виходять –
Ім’я носять Героїв синів,
Що загинули влітку на Сході
В цій гібридній проклятій війні.
На одній жив Василь Малянівський,
В час непростий пішов він служить,
Залишивши поріг свій батьківський,
Мав від ворога нас захистить.
А на другій Сергій народився –
Коренівського вулиця ця.
Він назавжди тут жить залишився,
Поряд мама, бабуся, рідня.
Всяк в селі в нас шанує героїв.
Пам'ятатимем їх крізь роки.
Не жаліли життя, йшли до бою,
Не забудуть про них земляки.
Ще здалеку у центрі ми бачим
Майорить жовто-синій наш стяг,
Бо це символ здобутків козачих
І він кличе до нових звитяг.
Тут у центрі стоїть Сільська рада,
Що вирішує справи села.
В нас згуртована, дружна громада
І завжди одним цілим була.
Є в нас школа, дитячий садочок,
Де навчаються дітки й ростуть,
А коли всі вони підростають,
То по книги й до клубу ідуть.
Тут у центрі в нас є магазини,
Разом з ними стоїть кафе-бар,
Де справляють хрестини й родини,
В вихідні ходим ми на базар.
«Щедра нива» тут офіс відкрила,
В нас і ФАП тут працює щодня.
Андріяшівка всім нам так мила -
Між собою ми – дружна рідня.
Ми пробіглися з вами сьогодні
Навкруги і по центру села.
Я, надіюсь, зі мною ви згодні -
Ненудною дорога була.
Чудова екскурсія,Олю! В селі з Вами і я побувала, хоч і бачила ніби своє; і ті вулиці довгі-предовгі,і будівлі розбиті, і смуток,що в мізках і вирує і б"є...
Таке воно - це наше сьогодення. Знищують це село зовсім. Мабуть, щоб землі позабирати.. Це колись ще станеться і людям, які ще залишаться, на той час в селі, буде вже байдуже. Дякую, Валюшо, за відгук!
Дуже гарно, Олю! Описали рідні місця в селі.Хай тільки розбудовується ваше село!
І мир і злагода ,щоб панували,щоб люди врожаї щедрі збирали, а сини повернулися з війни.
На слідуючий рік виділяють багато грошей на реконструкцію клубу. Це для молоді - гарна новина.. Дякую Вам, Ніночко, за відгук! Щастя , радості, натхнення!
Дуже гарно, Олю! 
