На друзiв я, може, й багатий,
Але, то – вiдноснiсть, усе ж,
Яку i серйозно сприймати
Не завжди отак i вiзьмеш
Бо справжнi вони — артефакти!
Хай вибачать, що обiзвав,
Та, все ж, аргументи i факти
Пiдтверджують те, що сказав.
Нав'язливiсть, користь вiдсутнi,
Лиш втiха тобою чомусь
I зуби смiються, не кутнi,
Геть, часом такого боюсь...
Боюсь, чи не зплутав лукавий,
Щоб я щось надумав не так,
Кумедний комусь, чи цiкавий,
Аби тiльки – справжнiй чувак!
