Зажурена мати край столу сидить,
В вікно вона поглядає.
Жде сина. Той, стежку забувши сюди,
Не їде. Вона ж страждає.
Ні слів не лишилось у неї, ні сліз…
Їх німо душа ковтає.
Вони ж добре вивчили в серденько слід.
А доля літа гортає.
А там яскравіє синок… малюком,
Веселий та повнощокий.
У школі навчання. І виш, і райком.
Згубився матусин спокій.
Хоч роки її уже не молоді,
І сина літа на схилі,
Життя написало їм стільки подій
І в коси сійнуло сиві!
Летіли роки її, мов рисаки,
Підбилися геть в дорозі.
Чому ж вона має вердикт отакий?
Синок не бува в порозі…
Колись же була і вона молода,
А зараз ледь-ледь ступає…
Чи сина сумління його не з'їда?
Матуся ж… напівсліпа є.
Звела сивий погляд свій на образи,
Й послала думки до Бога,
Щоб Той на синочка її не грозивсь,
Бо ж квітла душа любов'ю.
25.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Є такий синонім слова ілюзія - "майя" Прикладом майї може бути ось ця залежність матері від дитини:
Мати з ніжністю няньчить немовля, в ньому вся її душа, все її життя. Ось дитина виросла, стала чоловіком, і може трапитися, що виріс він негідником і мерзотником, який б'є власну матір, але мати все одно горнеться до сина, а коли розум вимагає від неї іншого, вона накидає на розум завісу любові. Їй і в голову не приходить, що це зовсім не любов, що це якісь інші нервові імпульси, які вона не в силах приборкати. Скільки б не намагалася вона, їй не вирватися з пут рабства.
Гарний вірш, нажаль це все правда і сини тай дочки по різним причинам не залітають у рідний дім до вже сивокосих батьків, знесилених віком і долею. Дякую за підняту, вами, гірку і болючу тему.