Найніжніша Алісо!
Тікай в свою Країну Чудес,
Пий чай з меліси і нехай летить цей світ достобіса.
Наївна ти Алісо, у світі немає ані чудес, ані колес…
Приймай на ніч ліки від самотності,
Обіймай темряву руками.
Втрачай свою свідомість в каві,
Знищуй життя цигарками.
Тікай до королівства демонів,
(до речі ангели вимерли).
Тобі так важко визнати,
Що тебе вже не існує,
Ні в одному із клятих вимірів.
Ти знаєш, що «назавжди» й «ніколи»
Є словами синонімами.
І тепер незрозуміло, чи то люди, чи то чисті ідіоти,
Зробили із синонімів антоніми.
Моя найщиріша Алісо!
Ліс далі грає в покер із небом.
Моя наймиліша Алісо!
Він вже старий і програє,
Мигдалеві очі мастить медом.
Він вже оглух та онімів,
Тебе,Алісо, за виграш може продати.
Чи то він із глузду поїхав чи геть здурів,
Та тобі слід навчитись до байдужості звикати.
А ти, моя хороша,
Пий далі той портвейн із валер’янкою,
Пий його так сміло й пристрасно
Й мабуть , не доживеш до ранку ти.
В твоїй Країні Чудес доволі холодно,
І я бажаю тобі не замерзнути від того холоду.
Не захворіти ангіною чи астмою,
Та найголовніше, жити реальністю,
А не казкою.
Та реальність жорстока,
Та й в раю більше не ростуть айстри/конвалії.
Тому краще тікай ясноока, тікай,
Ти ж бачиш: тут не рай, а щоденні баталії.
________________***_________________
Найніжніша Алісо!
Тікай в свою Країну Чудес,
Пий чай з меліси і нехай летить цей світ достобіса.
Наївна ти Алісо, у світі немає більше чудес.
