Хворіють діти тих батьків,
Яким байдужа засторога
Євангельських провісних слів,
Що їхні діти – власність Бога!
Що ціллю вічного життя
Осмислюється існування,
Що Бог їм дав Своє дитя
На християнське виховання!
Нещасні діти тих батьків,
В устах яких брудні розмови,
Повчання переходять в гнів,
Що вірять в зорі і в підкови.
Що вірять в долар, в глобалізм,
В демократичну пентаграму,
Плекають націоналізм,
Ковтають гасла і рекламу.
І чорна пара з димарів,
І громи небо розтинають…
Пропащі діти тих батьків,
Яких Хрестом не осіняють!
