Заблукала душа білим голубом
В круговерті буденних днів.
Оточити б її святковістю
Ніжних, лагідних, добрих слів.
Ми ж від радості відцуралися
І байдужістю обросли.
Нам не вистачило терплячості
І сердечних слів не знайшли…
Знов блукатиме білим голубом,
Наче докір тобі й мені,
І шукатиме марно спокою
Та душа в круговерті днів.
