Дума про правду.
( З приспівами і плачем.)
Частина I. Приспіви.
За бугром сплели нам накид
для нечуваних подій.
Поділили:
Схід і Захід.
"Розділяй і володій".
"Тер-р-рористи!" -
аферисти
заходилися горлати,
забуваючи навмисно,
хто послав кого вбивати.
Ти, Богданку, вбий Івана,
бо Іван – то є москаль.
Буде в нас маца різдвяна
і багато причандаль.
Ой, козаки, ви козаки,
встали б пращури вусаті.
Чому мало вас?
За те.
Розплодилися носаті.
Доки ви тут хизували,
що такі ви є козаки,
тії всеньке розікрали -
вам дістались голі сраки.
Частина II. Основна.
Чужаки, шахраї, брехуни
Україну деруть, розривають.
Чорні птахи, смертей віщуни,
пошматованим краєм літають.
Хто тут свій, хто чужий – не про нас…
Зомбувальники знають…
І діють.
Свій свого б'є на смерть по всяк час,
а чужі розумняки радіють.
Сатаніють на горі людськім
козакú не козацького роду.
Рідна ненька у них - Ізраїль,
а Вкраїна - для жиру і шкоди.
Матері загубились в пасткáх
зомбувального рідного краю.
І в згорьованих чорних платках
молять Бога: "Хай Бог покарає".
Та даремно вони в молитвах
все до Бога благають і мліють.
Доки влада в чужинських руках
в нас не буде ні на що надії.
Схаменися! Не будь як баран.
Стули вуха. Не слухай спокути.
Краще втретє пішли на Майдан.
Щоби волю нарешті здобути!
2015 рік.
