У нього навіть кращі сорочки,
Взуття, костюм і грошей вал,
Та видають його старі повадки.
Але ж нема вини у предків,
що їх нащадок маргінал.
Одів сорочку-вишиванку,
Наліво і направо
усім святим хрести кладе,
Тією же рукою справно
вбиває і краде,
Немиті пахви чеше
І безсоромно бреше.
Людиною щоб бути,
Замало того, що всевишній дав.
І де б ти не скитався,
Яким ти був таким зостався,
Якщо себе на краще не зміняв.
