Коли почнеться ураган
І нас розкине десь по світу,
Ти знай,що це не був обман.
Я цінувала кожне літо.
Коли раптово впало небо
І чорні хмари обступили,
Мені хотілося до тебе.
Здаюсь.Немає більше сили.
А ти чекав.Чекав кінця.
Ми в тиші сохнули,тонули.
Ти наші душі й імена
Відправив поштою в минуле.
Настав світанок.Ми живі.
Слова запутались в волоссі.
Хто ти?Хто я?Хто ми такі?
І що ми робимо тут досі?
Чи зможем бурю пережити?
Чи одне одного впізнаєм
І будем трепетно любити?
Чи заживо все поховаєм?
