Шановна Державо Україна!!!
Історія хіба тебе не вчила гідно жити?
Народом в першу чергу треба дорожити,
Та не падати ні перед ким на коліна.
Не плазувати з простягнутою рукою,
Допомогу клянчачи у заходу чи сходу,
А стояти з гідно піднятою головою,
І нарешті здобути для себе свободу.
Для цього не треба багато мудрувати,
Та переймати методи чиїсь, заморські,
В першу чергу з себе починай вимагати,
Щоб вивести натури всі бидловські.
Кожному по заслузі треба віддати:
«Злодій у в’язниці повинен сидіти».
«Я сказав!», І до справи приступати,
Щоб хоч діти змогли по людськи жити.
І діти дітей, та інші наступні покоління,
Які за нами колись на цю землю прийдуть,
Тоді Україно - ти без долі сумління,
Зможеш собою гордитись…, мабуть.
