За мотивами твору: "Гуси-лебеді летять..." автор: Михайло Стельмах
*****************************************************
На тихі води, на ясні зорі,
Летять лебедки молоді,
З обвислих хмар зроняють дзвони,
Немов небесні дзвонарі.
Підволохачена туманцем земля чекає на весну,
А піднебессям блакитневим смичок зворушує струну.
Це віща скрипка - срібний відгомін бринить,
Душа на крилах піднімається в захмарену блакить.
Несуть лебідки на крилах своїх життя,
Ключами сонячно-весняними відкриється земля.
Благаю, лебеді, чарівні лебеді,
Візьміть мене в свої краї,
Де тихі води, де ясні зорі,
Дитинства мого береги.
Веснянкуватими березами дорога в‘юниться крізь час,
На босу витоптана вернеться в бешкетну юність водночас,
Прадавній поклик - ним душа моя повнить,
Читаю спомини, сміюся, хоч сердечко і болить,
Несуть лебідки на крилах своїх життя,
Струнка дзвіниця в небо вістря підняла.
На тихі води, на ясні зорі,
Летять лебедки молоді,
З обвислих хмар зроняють дзвони,
Немов небесні дзвонарі.
Летіть лебедки молоді,
Летіть, летіть, летіть, летіть,
На крилах срібно-білосніжних
Весну на землю принесіть.
