ЗАПАХ ЗЕЛА У ХАТІ ТВОЇЙ
НЕ ЗРІВНЯТИ ІЗ ЖОДНИМ НА СВІТІ...
ЯК ВДИХАВСЯ ВІН ЛЕГКО МЕНІ
ВОСЕНИ, А НЕ В СОНЯЧНІМ ЛІТІ.
Я ВДИХАЛА ЙОГО, ЯК ЧУМНА,
НІБИ КРАЛА З НАРОДНОЇ ПІСНІ -
А НА ДУМЦІ - ЛИШ ДУМКА ОДНА:
У ХАТИНІ ТВОЇЙ ЙОМУ ТІСНО!
ЗАГОРТАЮ ТОЙ ЗАПАХ ДО РУК,
ОБІЙМАЮ І НІЖНО ЦІЛУЮ.
І ЗЕЛЕНОГО ШЕЛЕСТУ ЗВУК
В ОЧЕРЕТЯНУ ЛЯЛЬКУ МАЙСТРУЮ.
ЗАКОЛИСУЮ ТИХО ЇЇ
І КЛАДУ ОБЕРЕЖНО ДО ТЕБЕ...
ПІДМІТАЮ ВСІ ДУМИ СУМНІ
ТАЙ НЕСУ ЇХ ДОДОМУ ДО СЕБЕ...
