|
Привіт,це я Микола.
Минуло 10 років,як ми розійшлися.
Вибач,що не прийшов тоді за школу.
Ти,напевно,ще досі злишся.
Я кохав тебе до останньої миті,
твоя фотографія була завжди зі мною.
Моє серце для тебе тепер вже закрите,
Твоє фото поруч зі мною,висить над труною.
Так,я скоро помру.
Можливо,завтра,через місяць,рік,
Але я завжди говоритиму тобі"Люблю"
Вибач,що серце тобі обпік.
Я не зміг тобі тоді сказати,
Правда болюча,я знаю.
Я ж пообіцяв тебе вічно кохати,
Поки живу-тебе ще кохаю..
Так,я збрехав,а що ж мені ще залишалось?
Я захворів-у мене лейкемія.
Ти ж так хотіла поїхати в Лос-Анджелес
Вибач,що н здійснив твою мрію.
Отож,я бажаю тобі щастя,любові
Будь щаслива,як тоді у "Каньйоні",
коли ми вперше зустрілись у Львові
ми тоді ще не були навіть знайомі.
Тобі було всього лиш шістнадцять,
а мені,на той час,вже виповнилось двадцять.
Я вдячний тобі за проведений час,
За прогулянки наші ночами,
За спільне життя без образ,
За твою любов,яку ти мені дарувала роками.
Ну що ж,тепер ти правду знаєш,
Прощай!Тепер я спокійний і мушу йти
І ще раз скажу,що я тебе кохаю,
а ти не плач,ти просто живи..
ID:
596484
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.07.2015 23:17:23
© дата внесення змiн: 28.07.2015 23:19:27
автор: #Людмила
Вкажіть причину вашої скарги
|
