Відкрило дитятко на світ білий очі -
Навкруг мертва тиша і гола пітьма,
Зкував холод тільце, кричати не може
Покинуте матір’ю бідне дитя.
Воно ще не знає, як бути, як жити,
Дивується, чом навкруги тишина?
Бо місяців дев’ять у рідному лоні
З гулянням пустим розвивалось дитя.
Душив дим з ментолом, страшив гучний регіт
Казав свою казку блудну і без слів,
Гіркий смак горілки травив малі кості -
Це був для дитини її вітамін.
Аж раптом світ білий! Не сталося дива,
Народження День не приніс новину -
Покинута, квола, маленька людина
Чекає на поміч, бо чує біду.
-,,Де ж ти, моя мамо’’, - благає дитятко!
-,,Так хочеться їсти і холод проймає’’,
А та, що покинула своє малятко
Можливо ніколи дитя не впізнає.
Здригнулося серденько з болі й зі страху,
А губки синіли і їжу шукали,
Хапала дитинка у груди повітря…
Вуста писк безсилий вже ледь промовляли.
Знайшли і пригріли дитину, їм ша́на,
Робота була в медсестер, лікарів
Вернули життя у знесилене тільце
І дім малюка цю сирітку зустрів.
ЇЇ перші кроки приємні до жалю
Лиш тішили няньок сирітських садків,
Як ті не старалися , як не любили,
Але не змогли замінити батьків.
Дитина зростала, надію плекала -
Відкриються двері і мама ввійде,
ЇЇ оченята блудили щоденно
І марили довго, що хтось їх знайде.
Проходили ро́ки, надія зосталась,
Та в юному серці засіла десь біль,
Згадала дитина, як жити хотіла,
З лап смерті як вирвали пульс лікарі.
Нелегко в житті цій сирітці дісталось,
Та є люди чуйні, яких небагато,
Дали виховання, поваги навчили,
Дали зрозуміти, що треба прощати.
Простила дитина, як камінь із серця…
Та думці ніяк з голови не піти:
-,,За когось з молитвою спати лягають
І рано встають – бо є рідні батьки!’’
2013
ID:
585368
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 04.06.2015 17:10:58
© дата внесення змiн: 04.06.2015 17:10:58
автор: Lora G
Вкажіть причину вашої скарги
|
Болюча тема. 
