Надії й мелодії -
жорстокі пародії!
Відкіля виринають
у пошуках раю,
а потім зникають,
їй-богу, не знаю.
Туманять, дурманять,
безсовісно ранять,
як наслідок, просто пшик!
На серці лишаються шрами,
а всі лиш розводять руками;
лунко розвіявся крик.
Та, кажуть, країна існує,
де люди щасливі,
вродливі й красиві,
красуні та принци,
закони із криці,
проте віри не йму я.
Отак і живу, живу-виживаю,
у пошуках раю дійшов вже
до краю...
Зміїцею в'ється дорога
камениста, важка, круторога.
Одиноко, та треба іти!..
13.06.2013
