Я зв’язкова, мені 12 років
У мене завдання великої ваги
Занести повідомлення далеко
Де ждуть його наступної доби.
На дворі заметіль і снігу поколіна
І мало хто зустрінеться тоді
Собока вірний йде за мною слідом
Який не зрадить у путі.
Я зв’язкова і мало хто примітить
Мале дівча в убогому вбранні
Я пробираю обтжілі віття
Щоб навпростець пройти мені.
Ось видно силует хатини
За нею ліс як чорная стіна
Сюди несу я папірець в торбині
Причепленій мені до живота.
Мені сказали: “ Ти наша надія”
Бо зв’язкові сидять вже у тюрмі
І я сказала твердо й щиро:
“ Допоможу моїй сплюдрованій землі”.
