Коли запала тиша на землі,
Європа тішилась, отримавши свободу,
Та довго ще вела важкі бої
Маленька армія великого народу,
Їх не вітали сурми й барабани,
Втирала мати очі рукавом,
І йшли безвусі хлопці в партизани,
Аби не жити на своїй землі рабом.
І кожен знав, що орденів не буде,
Що обеліски ще не скоро їм поставлять,
Що обіллють помиями і брудом
За тридцять срібняків їх рідні браття.
І кожен чув, як стукотять вагони
Через мости небачених річок,
Сибірськими снігами ешелони
Дружин, батьків і, навіть, діточок,
І кожен бачив, як горіла рідна хата,
Хоча по радіо скінчилася війна,
І сивого з медалями солдата,
Сп’янілого від крові і вина.
Не треба сліз, обдурений народе,
Пройшли роки, тепер побачив ти,
Що не буває справжньою свобода,
Якщо її на танках привезти.
У багатьох тепер на серці камінь,
Багато слів, високих і пустих…
Нема хрестів над їхніми кістками,
І нікуди нам квіти принести.
3.06.1991
Пісня "ПАРТИЗАНИ"
https://www.youtube.com/watch?v=1fgp27O7EDk
