Коли мені було сто років
Я був неначе молодий!
Тепер вже двісті... І вже спокій -
Мене не тягне до людей.
Забув я, що таке - любити
І поцілунок вже гіркий на смак
Здається, надоїло жити
І все, мені чомусь не так.
Не ті пісні і надто швидко
Музики в танцях виграють
Дивитися мені так гидко,
Як молодиці заграють.
Не те о тут побудували!
Дороги завжди в нас криві!
Ті, хто при владі вже дістали!
В сорочці петельки малі!
Що буде, коли мені стукне триста?
Уже не буде сірників...
Міняти будуть на намисто
Жінки своїх чоловіків.
І може й я на щось згожуся
Бо все ж таки я чоловіча стать
І хоч намистом обгорнуся
Навколо шиї, вашу мать!
