Скоро весна… І досі ніхто не зігрів,
Ніхто не подарував обійми теплі.
Прикидатись кимось іншим ти не хтів,
Тому мої надії непотрібні й мертві.
Лежать закинуті поміж рядків твоїх,
Вже поржавіли від обіцянок й прокльонів.
Ти відмовляєшся уже й від слів своїх,
А я й не вимагаю голосних поклонів.
Ти думаєш,що я прив’язана путами.
Ну що ж,гори високомірністю своєю.
Нахабність сильно зажимай вустами,
Й заливай свою горлянку кислою брехнею.
На моєму тілі не відіб’ється ця байдужість,
Й не залишаться глибокі чорні шрами.
І попри переконань гнилих потужність,
Творю я долю духм’яними руками.