Дружині. Світлані.
Як боляче, як боляче мені,
Як серцю боляче, як боляче душі
Що лиш на мить, на мить єдину,
Являешся мені в жаданім сні,
І догукатися, і втримати тебе
Я в нім ніяк не можу.
Кричу, мов падаю в пітму,
Волаю, як один в пустелі.
Та ти мовчиш, мені на горе.
І жах і відчай застле розум,
Коли не мовивши і слова,
Від мене йдеш в далекій світ,
В якому не питають літ,
В який мене ще не беруть,
І невідомо, коли і де ще позовуть,
І чи тебе я там зустріну.
Коли в обіймах горя, не твоїх,
Я раптом прокидаюся від сліз,
Що душу й тіло окропили,
Отямившись від сну,
Благаю Бога і святих
Мене на суд скоріш призвати
І назавжди з тобою, рідна, поєднати.
2014
