Я б украв тебе нічкою темною,
Посадив на коня і повіз.
Поскакав до зірок над антенами,
Зачепивши Чумацький Віз.
Край світів полетіли б шалено,
Від планет, від пісень, від людей.
Уколовшись тобою крізь вену,
Я вирвав би серце з грудей.
Та чому я не чую одвіту?
Німотою бринить тишина…
Все смієшся зі свого граніту,
Бо знаєш, що в мене одна!
07.01.2014
