А так спішив життя ізжити,
Так прагнув все йому віддать,
Оті малі й прекрасні миті.
Великим в мріях мав ти стать.
Обдарувать весь світ цілунком,
Серця свойого не щадив
І бути мрійником – поетом,
Співцем квітучих, райських дум.
Любити люд так мріяв щиро
І посміхатися любив,
На все свій час, ти твердо вірив
І був осміяний ти ним.
Та все ж і злети і падіння
В житті траплялись повсякчас,
А ти все брів. Здійснились мрії
Та серце не отримало свій шанс.
І зниклі сили від життя відгородили,
Ти молодим підеш, вже скоро час.
Лише пісні твої, твоя там сила.
Сльозою озвешся ти до нас
Твоє імя в віках не стане трендом
І камінь в сторону твою не полетить.
Співай пісень допоки серце бється
Повік допоки ти ще не зімкнув.