Вірші завжди допомагають розібратись і на непотребі поставить хрест.
Чи би посміла просто закохатись, чи всього на всього широкий жест?
Чи зачіпаєш моє серце, друже, ти ніжним почуттям – яке любов,
Чи просто своїм нескоримим грузом вселяєш гордості п’янке вино?
Заплуталась до кінчиків волосся, не сплю уже я котру ніч підряд,
Зовсім закинула я давніх милих друзів, як вартовий біля тюремних грат.
Корити тебе можу чи не смію, може, сама загралася в любов?
Може, не ти мене, а я тебе чарую, бо просто час мені, уже хміліє кров?
Як розібратися - чи ти мене так змучив, чи я сама розвазі піддалась?
Як кажуть, що кохання вірні слуги, може, сама їх скорювать взялась?
Ну що, скажи, мій милий друже, яке коріння в мого почуття?
Уже й в молитві в щирості просити чи може таки краще каяття?
На очі часто сльози навертались, стискало серце в поштовху життя.
Якби кохала, то чи сміла б гратись…чи у тобі вгляділа б це буття?
Не можу розібратись, хоч стараюсь. Ну точно щось до тебе в мене є,
Але вагаюсь…як же я вагаюсь..в тобі твоє я бачу, чи своє?
є трохи)))
