|
Є життя для всіх,
Народне,простолюдське,
Яке не має багато втіх,
І завжди не багатолюдне.
Ось цей герой епохи,
Народився на далечені,
Неначе ,ще трохи,
І вже накрайсвіті ,
Він шукав увесь час,
Сенс життя у народі ,
Як шукають душі в нас ,
Нелюди на дні,
Зрозумівши хоч трохи,
Писать починав,
Чувши людей кроки,
Слова римував,
Так файно і струйово,
Сказали б в наш час,
Що народу покірного,
Перетворяв у повстанський клас,
За це потрапляв у скруту,
Хоча вній весь час жив,
Забивши батьківську труну,
Як за течією плив,
А потім зрозумів,
Що жив не так як хтів,
Знаючи багато літерів,
Описать це зумів,
Потрапив в полон ,
Багатіїв ,а потім царів,
Не зробивши поклон,
Потрапив до армійців,
З забороною писать,
Коли душа хотіла,
Усе у римі записать,
А не могла,
Знайшов аркушик,
Сховавшись в кутку,
Діставши олівчик,
Вірші надіслав з каземату,
Нам ,людям простим,
Що жили і живуть ,
З бажанням українським,
Тут завжди жить і розуміть,
Що жити треба зі своїм,
Рідним і найкращим,
Вважати своїм,моїм ,твоїм,
Усе що дала нам земля, і дим,
Не закриє від ока твого,
Файне усе ,
Що бачив ,всього,
І до нас несе,
Любов до Вкраїни ,
Її степів і ланів,
У римах весни ,осіні,літа й зими,
Тарас Шевченко - батько наших віків!
ID:
431221
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 13.06.2013 13:26:36
© дата внесення змiн: 13.06.2013 13:26:36
автор: Бєльський Денис
Вкажіть причину вашої скарги
|
