Пів віку пройшло
Та, як у дитинстві,
Наснилося знову мені:
У весняній зеленій порі,
Крильми руки розкинувши,
По теплому сонячнім промені
Я босоніж біжу,
Та казкова стежина
Незворотньо мене полонила
І в синь неба легенько здійма.
Пухка там хмаринка
Ніжно мене обійма
І бабусиним голосом
Стиха мені промовля:
"Люба дитино,
Спускайся до долу,
Зарано піднявся ти вгору.
Твоя не скінчилась
Земна ще дорога"
Та неслух малий,
З неба спускатися я не спішу
І білим лелекою далі лечу
Понад Сулою, хрестами Мгаря
Без страху падіння
Колиску свою споглядаю.
І душа моя вільна
Вже не знає земного тяжіння,
Дзвінко у щасті співає,
Немов до Творця на гостини
Запрошення має.
19.11.2000 р.
