Частина друга
Розділ четвертий
Остання битва
Після підписання Союзу «ЕТАТ» на Кібертроні відкрили посольство Федерації з військовою базою, а у країні федератів розмістилися посли і гарнізон солдатів із Кібертрону. Після проведення цих заходів взаємоповаги і безпеки, Оптимус Прайм й усі командувачі планети, посли Федерації та їх командири засіли у військовому штабі, щоб обговорити деталі майбутньої й вирішальної атаки на планету десептиконів Дестрон.
Переговори продовжувались досить довго, адже кожна зі сторін бажала швидкого і максимального результату, тому пропонувала найрізноманітніші варіанти вторгнення. Відправною точкою дебатів було те, що потрібно захопити та оберігати споруду, в якій перебуває Мегатрон, поки лідер десептиконів не буде переможений. Проте до будівлі потрібно ще пройти, здолавши три кільця оборони, усі бункери та засідки десептиконів і, насамкінець, захопити будівлю генератора силового поля, що захищає Палац Мегатрона.
Посперечавшись деякий час, автоботи все ж таки дійшли згоди з федератами. Було вирішено організувати атаку з двох фронтів. Автоботи мають десантувати свої війська в західній частині міста і, пройшовши два етапи оборони, зруйнувати склади з боєприпасами і зброєю десептиконів, а потім, зруйнувавши третю стіну, прямувати до палацу Мегатрона. Федерати за цей час нападуть із південної сторони і, розбивши три стіни оборони, мають оволодіти рубкою керування та відключити силове поле, щоб Оптимус зі своєю командою могли захопити Палац. Потім федератам залишиться пройти до головної будівлі й допомогти кібертронівцям її утримувати. Операція мала розпочатись через два тижні. За цей час потрібно було перевірити боєздатність техніки, провести посилені тренування солдат на полігонах і підготувати авіацію до польотів.
Настав очікуваний день. Усі жителі міста зібралися біля космодрому підтримати славетну армію автоботів, готову до вирішального польоту. Всі військові розмістились у п'ятнадцяти крейсерах з бомбардувальниками та винищувачами на борту, тридцяти лінкорах, серед яких був «Спарк», а також п’ятдесяти флагманах окупаційного типу.
Тактику ведення бою кожна сторона розробляла самостійно. Тому автоботи послали поперед себе загони винищувачів, які, вилетівши з крейсерів, були спрямовані прямо до невеликих бункерів з аеропортними смугами. Тільки-но вони наблизилися до цілей, як назустріч вилетіла велика кількість десептиконських літаків. Повітряний бій був видимий і на командирських містках у крейсерах, але зоряні кораблі не могли втрутитися і тому тільки з надією спостерігали за фейєрверками вибухів. Та все скінчилося перемогою автоботів. Відступ авіації десептиконів дав можливість кібертронським бомбардувальникам показати всю руйнівну силу своїх плазмових бомб. Коли усі бункери були розбиті, а вцілілі солдати Десенту втікали до міста, крейсери автоботів почали спускатися на поверхню планети.
Відразу ж після приземлення кібертронським військам, якими командував Оптимус, спробували чинити опір десептикони із найближчих вцілілих бункерів, які побачили на радарах точки ворожих літаків. Оскільки автоботи мали кілька тисяч піхотинців та близько п’ятисот одиниць кожного виду техніки, то напад прикордонних солдатів не завдав їм ніякої шкоди, крім поранених п’ятьох рядових бійців. Після легкої розминки з прикордонниками Оптимус наказав «Карателям» зробити пролом у стіні. По завершенні танками цієї операції, автоботи розділились на групи, в кожній було по п’ятдесят солдатів, два медботи, один офіцер та тридцять танків кожного виду.
Першу стіну автоботи пройшли з невеликими втратами, адже розташовані на оборонній споруді десептикони стріляли з лазерних кулеметів та гвинтівок, а щити, вмонтовані у плече кожного автобота, не витримували такої кількості куль. Пройшовши розлом, утворений «Карателями», дві групи автоботського війська залізли на стіни і почали методично їх звільняти від десептиконів. Найкраще з цією роботою справлялись ударні танки «Прайм». Вони піднімалися на стіни по сходах завдяки їх повітряним подушкам замість коліс. Інші групи автоботів зайняли оборонні позиції біля пролому і чекали інформації про зачистку найближчої кілометрової ділянки стіни. Коли бот-зв’язківець доповів про успішне виконання усіма союзниками своєї місії, усі групи, крім трьох, попрямували до другої стіни. На шляху від основного війська відділилося іще чотири групи, які направилися до бункеру зв’язку в цьому районі міста.
Ті групи, що залишилися біля пролому, мали зачекати на повернення автоботів, що зачищали стіни, і разом з ними йти до храму, що залишився ще від перших жителів цієї планети, яких Мегатрон винищив. Цей храм Мегатрон пристосував під тюрму, з якої зробив підземний прохід , що вів до Десенту – найбільшої десептиконської тюрми у другому колі оборони. Від неї до складів зі зброєю було не так і далеко. Але ці проходи давно не використовувались і невідомо, в якому вони стані. Та Оптимусу все одно треба дійти до складів і там зустрітися зі своїм авангардом, або ж підірвати боєприпаси, якщо перші п’ять груп не встигнуть дістатись туди вчасно.
Основне військо автоботів дійшло до другої стіни, втративши сорок «Праймів», сто вісімдесят бійців і тридцять п’ять «Карателів». Оголосивши стан облоги, Оптимус розраховував, що танки прикриття «Омега» захистять «Карателів», поки ті будуть ламати стіну. Але виявилося, що захисні війська другого кордону мали вдвічі більше піхотинців, а також самозахисні лазерні установки. Оборона десептиконів досить швидко розправлялася із «Омегами», а без них «Карателі» були майже беззахисні. Тому Оптимус не бачив іншого виходу, як викликати бомбардувальників. Зв’язавшись із Аеронхайдом, він запросив підтримку авіації, та виявилося, що всі авіагрупи зайняті в космічній битві із крейсерами і флагманами десептиконів. Проте, коли Аеронхайд дізнався про критичний стан в наземних силах, все-таки спромігся на свій страх і ризик відлучити від боротьби одну групу із десяти бомбардувальників. Хоча цього було надто мало, якщо врахувати повітряну оборону лазерних башт.
Коли прибула група бомбардувальників, лазерні башти відразу відкрили по них вогонь. Це дало можливість танкам виграти час, адже ручні протитанкові ракети десептиконів були дуже слабкі проти щитів «Омег». Та й бомбардувальники часу не гаяли. Вони пролетіли над стіною і різко пішли вниз, ніби підбиті. Обдурені цим маневром лазерні башти відразу перестали по них стріляти і повернулися у напрямку танків. Але ще не встигли вони вистрілити, як бомбардувальники «ожили» і, випустивши велику кількість плазмових бомб, стрімко повернули до свого крейсера.
Тим часом бомби влучили у ворота і дві будки подачі боєприпасів до лазерних башт, розбивши їх вщент. Оскільки через такі завали неможливо перебратись, то «Карателі» знову взялися за припинену було роботу – трощити стіни, адже лазерні башти залишилися без боєприпасів, а тому були недієздатними. Десептикони, що знаходилися на стіні, зрозуміли, що цю битву вони вже програли, тож намагалися завдати якомога більше втрат війську Оптимуса. Оскільки їх ракети були слабкими проти танків автоботів, то вони почали стріляти по піхоті кібертронців. Щоб уникнути небажаних втрат, Оптимус наказав танкам продовжувати вести вогонь, а солдатам відступити на безпечну відстань.
Коли проломи в стіні стали досить великими, щоб крізь них могли пройти групи військ, «Карателі» припинили трощити їх своїми плазмовими ракетами. Замість цього вони розпочали обстріл оборонних позицій та дзотів десептиконів. Лазерні промені з молекулами плазмового ядра спрямовано руйнували стіни бункерів і знищували стоячих за ними десептиконів. А головне, що екіпажам «Карателів» ця робота подобалась і вони робили це з радістю!
Війська Оптимуса знову вишикувались у групи і почали переходити другу оборонну стіну під прикриттям «Карателів» та «Омег». Перші дві групи, які пройшли пролом, знову штурмували бункери і дзоти у стіні та зачищали їх. Інші війська мали пройти до складів та зруйнувати їх імпульсами «Карателів».
***
Тим часом чотири групи, що попрямували до бункера зв’язку, майже підійшли до нього. Їхнім завданням було перекачати усю інформацію із серверів бункера на свої записуючі диски. Тут улюблене заняття «Карателів» було недоречним, і тому Шершень, який керував операцією, дав їм інше завдання. Вони мали під прикриттям танків «Омега» напоказ руйнувати будівлі біля бункеру, аби відволікти на себе увагу більшості охоронців. За показниками сканерів, у бункері було близько сімдесяти солдатів. Тому Шершень повністю розраховував на захисні системи «Омеги». А він тим часом разом зі своїми піхотинцями мав проникнути до бункеру та відключити решту десептиконів. Маневровий «Прайм» міг легко дістатися до бункера непоміченим.
Коли всі були на місцях, Шершень подав знак – і «Карателі» розпочали феєрверк, на який автоботам було ніколи дивитись. Адже близько двадцяти п’яти десептиконів рушили у напрямку ворожих танків. І відразу про це пошкодували. Адже кулемети автоботів ніколи не помилують жодного ворога. Але і Шершень не гаяв часу. Він зі своїм загоном швидко рушив до бункера, майже не ховаючись. Автоботи на ходу розстріляли охорону біля входу й увірвалися всередину.
Це була простора трикімнатна будівля. У першій кімнаті були розміщені різні прилади зв’язку та монітори стеження. Тут для автоботів не було потрібних файлів. Вибивши двері до другої кімнати, кібертронці відступили трохи назад. Це була казарма станції. Всі десептикони, що знаходились там, відкрили вогонь по ворогу. Вони вбили одинадцять солдатів та підбили два «Прайми». Але і автоботи не забарились. Шершень зі своїми солдатами дав черговий залп із усіх гвинтівок, яким убив двадцять десептиконів та розтрощив прохід до такого розміру, що туди міг в’їхати «Каратель». Цим екіпажі танків і скористалися. Вони швидко заїхали у другу кімнату, закривши своїми корпусами піхоту, і розстріляли ще десятьох ворожих солдатів. Залишившись у меншості, десептикони відступили до третьої кімнати, яка і була потрібна автоботам. Кинувши у просвіт дверей стазисну гранату, всі солдати Кібертрону поховалися хто куди, адже імпульс цієї гранати знерухомлює будь-який механізм. Коли небезпека минула, Шершень зі своїми бійцями забігли до інформаційного сховища і, поскидавши нерухомих десептиконів у куток, розпочали скачування інформації.
***
Ті війська, що прямували до тюрми, вже розпочали її штурм. Завдяки розсудливому Бамблбі, автоботи швидко зруйнували оборонні дзоти та лазерні башти. Захистивши максимально своє військо від ворожих куль, Бамблбі наказав «Карателям» вщент розтрощити стіни. Оскільки мури стіни не ремонтувалися ще з часів війни Мегатрона за володіння планетою, то танки автоботів виконали своє завдання за лічені хвилини. З утворених проломів відразу з’явилися десептикони. Але на відкритій місцевості вони були майже безпорадними, хоча своєю кількістю могли завдати Шершню небажаних втрат. Щоб їх уникнути, командир автоботів наказав «Карателям» відступити під прикриття піхоти, а «Праймам» зайняти передові позиції і стріляти у ворогів до тих пір, поки вони не наблизяться до танків.
Тільки-но десептикони підбігли до перших рядів кібертронців, як ті відразу ж відступили назад і звільнили місце для піхоти автоботів, яка, впритул розстрілюючи ворогів, почала відтісняти їх до тюрми. І нарешті, коли дестронці були загнані в куток, знову виїхали танки «Прайм», які швидко розправилися із залишками десептиконів, що захищали мури тюрми. Потім автоботи побігли через проломи у стіні до будівлі, де мав знаходитися підземний прохід.
У приміщенні автоботи наштовхнулись на ворожий вогонь. Втративши шістьох солдатів, Бамблбі наказав відступити і зробити силовий бар’єр зі своїх щитів, а «Праймам» зачистити приміщення, використовуючи лише кулемети. «Прайми» завдяки своїм щитам могли витримати незліченну кількість зарядів десептиконських гвинтівок, тому вони становили велику загрозу для піхотних полків. І зараз десептиконські солдати, зазнавши великих втрат, відступили на другий поверх тюрми. Оскільки завданням автоботів був пошук тунелю, вони не мали часу переслідувати десептиконів. Забарикадувавши сходи нагору, Бамблбі наказав залишитись тут трьом танкам «Прайм», половині групи «Омега», адже вони не подолають тунелю через свої розміри. Усіх «Карателів» й іншу частину танків «Омега» Бамблбі відправив на допомогу Оптимусу. Доки командир віддавав усі ці розпорядження, піхотні війська знайшли тунель і просканували його, наскільки це дозволяв радіус дії сканерів. Упевнившись, що він безпечний, автоботи по двоє почали спускатися туди.
ID:
418301
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.04.2013 09:48:43
© дата внесення змiн: 14.04.2013 09:48:43
автор: Гетьман
Вкажіть причину вашої скарги
|