... На Байкову гору, як на Голгофу...
Орфографічний словник замість хреста.
Гордо піднята голова, рідний обличчя профіль...
Гірше, ніж страта, бо без підстав!
Хтось до юрби: "Да развє імєєт значєніє?!"
Підсудна закам'яніла - у неї немає слів.
Кінець серпня - дерева покрились інеєм.
Земля не вродила - кожен атом в неї болів!
Поруч із Лесею. Українкою.
Виріс пам'ятник в повен ріст
Тієї підсудної... Вона ж була жінкою(!),
А їй, як за злочин, вручили найгіршу з страт:
Довічну. Без права останнього слова.
Встановили на постамент низький.
Ще й табличка, меморіальна: "Мова.
Дати життя: споконвіку - до вчора"
Дописано:"Українська".
Добре слово згадали подумки...
Дорогу повстелювали чорнобривцями.
"Ще не вмерла", - співають. А чи жива-таки?!
Небо впало дощами і всохло криницями...
Знов наснився кошмар. Мабуть, менше треба новин дивитися...
Чую, криниця скрипить. Дівчата співають весільних пісень.
Я живу ще, бо бачу сни УКРАЇНСЬКОЮ!
Проте,
Не доведи до правди, Господи, такий сон!!!
31.07.12 01.07
