Я стою собі біля порога,
Розбавляю в стакані я муть.
Я не бачу більше нічого,
Я не чую, що можна почуть.
Я закрився в собі наче камінь,
І мене обсікає вода.
Я залишу собі лише в пам’ять.
Ті піски, що поглинуть слова.
Я накрию все образом білим
По дитячому ставши дурним.
Я здаватимусь ніби і сильним,
Хоч насправді буду малим.
Я без радості сміх дарувати,
Ще точно буду не раз.
Так не хочу собі програвати,
Тільки інше прописує час.
Я стою собі біля порога,
На шиї посвячений хрест.
Я прошу допомоги у Бога,
Я прошу, відмінити на смуток арешт.
