ОСІНЬ ДОЩООКА
Крила розправляла
Скакала галопом
У небесних шатах
Осінь дощоока.
Сипала проміння
Холодне і коротке,
Гомоніла листям
Зеленим і жовтим.
Відзивалося в дібровах
Гарячою луною,
Фарбувала брови
Росистою імлою.
Коси розпускала
Останнім шовком трав,
З вітром розмовляла
Про спільні забави.
Журавлям відкрила
Небо свіжо – синє
І благословила,
Як своїх синів.
Полокала у ставу
Свої барвисті шати
І тинялася помалу
Від хати до хати.
І в кривих вулицях
Осінь заблукала –
В незнайомих лицях
Вона зиму шукала.
(2002 – 2007)
