Дуб із березою зрослися,
З’єднала доля їх одна,
Подібними в них стали листя,
Така у лісі дивина.
Березу дуб мов пригортає,
Шепоче наче їй слова,
Що він одну її кохає,
Від неї кращої нема.
Від вітру він оберігає,
Їй взимку не страшний мороз,
Спекотно влітку не буває,
І захищає дуб від гроз.
Як символ сильного кохання
Ці дуб, береза тут стоять,
Про час далекий сповіщанням
Вони навзаєм шелестять.
Що зародилось тут кохання
Велике, вірне та палке,
Слова звучали та признання.
Ліс згадку про це береже.
Козак зустрічав тут дівчину,
Навік він її покохав.
Коли боронив він вітчизну,
Про неї завжди пам’ятав.
Дівчина же вірно чекала
З походу свого юнака,
До лісу вона прибігала,
Помітила два деревця,
Що разом в одне виростали
Білявка та красень міцний,
Що їхнім прообразом стали.
Пройшов час розлуки сумний.
Козак та дівчина побрались,
Зміцніли у них почуття,
Їм зустрічі все пам’ятались,
Де виросли два деревця.
Росте біля дуба береза
Красива, білява, струнка,
Мов пишна та гарна принцеса,
Є в лісі така дивина…
15.09.2011р.
Це казка, це краса, це шедевр!!я просто в захваті!!однозначно лише в обранееее
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галю за гарні слова! Вірш я почав писати два тижні тому, написав три куплети і не знав, що ще добавити, позавчора дописав. Радий, що Вам сподобався вірш!
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли бачив у лісі цю картину, то приємно було дивитись на неї.
Хоч як би люди не були закоханими, все ж вони хоч трішки розлучаються, а дерева завжди разом.
...це там красиво і ніжно... 
