Той, хто колись проклав дорогу до пекла,
певно що сам по ній прошкував нечасто,
чи не волів минати зустрічні схили,
або ж не знав що є обхідні шляхи.
Як би воно не було, та в результаті
той, хто колись проклав дорогу до пекла,
вивів її притьмом на Твоє обличчя
і перетнув маршрутом Твої вуста…
Так, наче камінь кинув у тихі води.
Колами розійшлася непевна слава:
хто б не ходив – хоч сам Люцифер – тим шляхом,
тут, на губах, оступиться чи ковзне.
Іншим розвага – сторч головою долі,
падати на вуста і нестись до дідька –
хай і непрошеним… Тільки ж лихе прокляття
тим, що до пекла носять сиру смолу.
Хлюпає з повних відер на биту стежку.
Стільки уже смоли тут було розлито,
що не встигає виміситися пилом
і не всиха на сонці у чорний прах.
Губи твої – в’язкі, як липнева спека,
тільки торкнешся – тягнеш їх за собою:
й темні сліди, що їх не замастиш мирром,
й пекло, куди вони заведуть колись.
Як завше - дуже гарно, мова в тебе - пречудова
Проте, у фіналі, не зрозуміло: як це, губи доведуть до пекла, якщо шлях до нього ними перебитий, й липнеш саме до них? Тобто, до пекла не втрапляючи, саме через це
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую
липнеш-то липнеш, але потім все одно ж продовжуєш шлях "... не сдается наш гордый варяг»
насичено емоціями. картинки яскраві, вирази такі соковиті і влучні, що застрягають на довго в мізках читача. Чуттєвості пік!
рада знову читати твої екзотичні гарячі твори!
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"... не сдается наш гордый варяг» 
Такое надо "on rocks" и "забыв о суете". И, не смотря на тему, эффект абсолютно обратный - светлый! 
- Тобі рада...
- теж гаряча 
