Години за годинами минають,
нищить мою душу світ,
і одинока думка замерзає,
і у надії свічка догорає.
І нудно зачекавсь я світанку,
а ти пішла, і де твій заповіт?
Коли знаходиш серце, що кохає,
тоді тримай його навік.
І що й навіщо в кого ти сьогодні,
для чого дивишся, мені услід?
Моя печаль до тебе долітає?
Чи марно тратить сили, я не знаю.
А ти зі мною? Я питаю ще раз.
сам по собі усе своє життя.
Мабуть, ніхто ніколи і не взнає,
а я змирюсь і тихо засинаю.
