На стику почуттів. На стику волі.
Мелодією сонця на чолі.
Залиш мене, і руки мої кволі
зостануться на сам у тишині...
Тобі ж бо я прощаю твоє небо,
хоч, ворог, ти зламав моє життя.
Самотності й натхнення! більш не треба,
щоб шити і зшитивати забуття.
Я шитиму й при свічці, в темноті.
Шукатиму в душі своїй орнамент.
І прийде смак життя лиш в завзятті!
Не буде, страх, дороги вже між нами!
