Ти знаєш як це баляче переживати зраду? Не дуаю.... я теж раніше не розуіла шо таке зрада... до цього моменту. В той день моя кітка розбила твій подарок, твою кружку... і разом з нею розбила нас... У весь цей час без тебе я захлинаюсь від сліз, хоч ти знаєш що я ніколи не плачу. Ти зробила мені настільки боляче, що я навіть дихати не можу...і посмішка стала пластилінова. Я посміхаюсь звичайно. Як ти мене можеш представити без посмішки? Я ж людила як вічно сміється, яка вічно радіє життю. Але зараз я просто людина, людина яка понад усе на світі хоче опинитись у твоїх обіймах і відчути що ти знову моя...моя Оля!!! Та хто завжди мене підтримує, та яка вміє мене втішити, та яка знає що банан це єдине що піднімає мені настрій...Ти пішла і лишила мене саму, саму серед цього жорстокого світу... Я вдаряюсь об стіни, ніби іду на осліп, відчайдушно стараючись забути про тебе, про твоє існування. Я роблю боляче собі та отоючим, шоб хоч трішки забути про те що твориться в мене в серці...я зраджувала, я хотіла зрадити! Я хотіла щоб мені було боляче... Я хотіла відчути що насправді є біллю... Знаєш я зрозуміла ті почуття які Стефані Меєр описала в своїй книзі... Коли Едвард пішов коли Белла лишилась сама... Цей біль з середини, коли ти забуваєш про все, коли тобі не потрібен ніхто... Але в нашій історії буде інший кінець, я ніколи не зможу тебе пробачити за те що ти пішла, за те що ти вже не зімною, за те що ти вирішила що я для тебе не є тою людиною... Як жаль що для мене ти нею є...
P.S. мої емоції та почуття повязані з втратою найкращої подружки... а як ви думаєте ви б змогли пробачити?