Погоничі* стрімко злітають,
Їх кличуть масні печериці.
Не грай у життя – бо впізнають
По крихтам на тлі плащаниці.
На райдузі ока – вендетта,
Та жвава легка, мов хмаринка,
Як піна святкових манжетів,
Як світу крихкого частинка.
На сонячних ружах метелик,
В салонах щури та промови -
Одні підкоряються Фавну,
А інші за світобудову,
Де пурхають крилами прайду,
Як чують сварки чи образу
На радість прихованим зайдам
Чи іншому штучному сказу…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=4dWb6qwlcaE
